«Важливі роки»: чи правда, що головні в житті речі потрібно робити до 30?

Зараз ранній початок кар'єри – скоріше рідкість. Багато витрачають роки на навчання, практикують проектний підхід до роботи і переходять з однієї сфери в іншу.
Як змінювався підхід до дорослішання
Один із трендів сучасності – продовження юнацького періоду мало не до кінця третього десятка. Сучасна концепція дитинства і отроцтва як періоду підготовки взагалі народилася не так вже давно. Аж до кінця XIX століття діти з простих сімей починали працювати, як тільки у них з'являлася для цього фізична можливість. Однак з часом стало вигідніше дати дитині хорошу освіту, ніж відправити її займатися ручною працею.
Потім юність почала затягуватися. Падіння престижу середньої освіти також призвело до того, що молоді люди стали закінчувати навчання пізніше. Тим часом інститутський бакалаврат, потім магістратура, а у кого-то ще й аспірантура не залишають достатньо часу, щоб повноцінно присвятити себе кар'єрі. Студент змушений розриватися між освітою і роботою, а приймати допомогу батьків. Можливі також метання між спеціальностями, академічна відпустка, невдало обрана сфера і переучування... У підсумку вийти у «дорослий світ», повноцінно присвятити себе роботі і забезпечувати себе багато хто готовий тільки років в 26-27. Вік, який ще сто років тому вважався мало не зрілістю.
Життя, відкладене на потім
Зараз довгий пошук себе вважається звичайним заняттям. Однак ситуація стає і об'єктом критики. Психолог Мег Джей написала книгу «Важливі роки. Чому не варто відкладати життя на потім», яка здатна стривожити багатьох міленіалів і теоретиків сучасної освіти. На її думку, 80% доленосних подій відбувається у віці до 35 років. Дві третини зростання рівня доходів припадає на перші 10 років кар'єри. В цей же час більшість людей заводять постійні стосунки.
Парадоксальність ситуації в тому, що як раз ті події, які відбуваються у віці від 20 до 30, багато хто не вважає важливими. Ось декілька значущих для побудови кар'єри речей, які не можна пропустити.
1. Капітал ідентичності. Соціологічним терміном «капітал ідентичності» позначається сукупність особистісних активів і тих ресурсів, які накопичені суб'єктом з плином часу. Частина цього капіталу відображається в дипломах і резюме: отримані бали, нагороди, досвід роботи, завершені проекти. Капітал ідентичності стосовно освіти та кар'єри – те, що ми представляємо собою як професіонал. Приносячи цю «валюту» на ринок дорослому житті, ми змінюємо її на роботу – більш-менш престижну, в залежності від того, наскільки великий капітал.
На думку психолога, багатьом здається, ніби час накопичення цього символічного капіталу буде відбуватися коли-небудь потім, у «дорослому житті». Хоча на ділі процес вже йде. В результаті багато людей, які так і не розібралися, чим саме хочуть займатися у житті і якою має бути їх кар'єрна стратегія, переживають кризу ідентичності, яка змушує їх шукати відповіді на запитання, хто вони є.
2. Слабкі зв'язки. Для молодих людей дуже важливі друзі. Часто у великому місті вони замінюють сім'ю. Проте, хоча друзі і забезпечують нам підтримку, саме ті люди, з якими ми ледве знайомі, можуть круто змінити наше життя на краще.
Слабкі зв'язки – це якраз взаємини з людьми, яких ми не дуже добре знаємо, але які можуть запам'ятати нас як професіоналів і запросити брати участь у своїх проектах. З таких взаємодій народжується найбільш продуктивна співпраця, що впливає в кінцевому рахунку на якість життя. Адже у людей, які не входять до постійного кола спілкування, є досвід, якого немає у нас.
3. Вибір в просторі можливостей. Одна з найчастіших проблем, які стоять перед випускниками або молодими фахівцями в пошуку роботи, – власне розуміння, що вибрати. На думку Мег Джей, незнання, що ми хочемо робити зі своїм життям, – це частина психологічного механізму захисту від страху перед вибором. Проте кожна людина від 20 до 30 років протягом багатьох років перетворювалася в ту людину, якою вона стала тепер. Так що кількість варіантів вибору не така велика, і в будь-якому випадку є від чого відштовхуватися.
Чи правда, що після 30 все втрачено?
Чи потрібно вважати себе невдахою, якщо до цього віку ви так і не зрозуміли, ким хочете бути? Відповідь залежить від того, з якою опцією підходити до проблеми.
Мозок розвивається, якщо його розвивати. Мег Джей стверджує, що мозок людини завершує свій розвиток до 30 років, і тут нейробіологи та когнітивісти з нею не погодяться. Так, саме в цей час закладаються основні способи дії, які мало хто змінює з часом. Однак це залежить, скоріше, від способу поведінки людини і того, які особисті та кар'єрні стратегії вона обирає, ніж від принципів роботи самого мозку.
Чим більше ми йдемо протореним шляхом – використовуємо стійкі нейронні зв'язки – тим важче створювати нові. Тобто, звикнувши до якоїсь поведінки у молодому віці, згодом все важче перебудуватися.
Світ змінюється, і вік у ньому не головне. Безумовно, існують сфери, в яких навчання займає трохи більше часу, ніж в інших, і для цього є свої причини. Це не означає, що для дорослої людини шлях в медицину з нуля закритий і переучуватися пізно. Однак потрібно визнати, що для отримання повноцінної медичної освіти працюючій людині доведеться докласти значних додаткових зусиль.
З іншого боку, відповідно до сучасних концепцій освіти, чіткий поділ на «дорослих» і «учнів» застарілий. Сучасному фахівцю потрібно постійно оновлювати свої навички, дізнаватися щось нове. Концепція безперервної освіти передбачає, що навчання триває все життя, а люди, які різко змінюють сферу діяльності в дорослому віці, вже нікого не дивують.
У той же час багато студентів часом просто кидають навчання, розуміючи, що п'ять років за партою можуть дати їм не більше, а то і менше, ніж самоосвіта і робота над проектами. Межі між світом «дорослих» і «невизначених» розмиваються.
Дружба сьогодні не обов'язково існує окремо від нудної роботи, де є тільки колеги. Звичайно, виходити із зони комфорту і знайомитися з новими людьми, а також заводити цікаві професійні знайомства – корисно. Але колеги цілком можуть бути і друзями. Є успішні стартапи, створені компаніями друзів, а хтось заводить сімейний бізнес.
Навряд чи є чітка межа (наприклад, тридцятиріччя), після якої пора підбивати підсумки і посипати голову попелом, якщо якісь важливі цілі не досягнуті. Визначальним є не те, як «положено», а те, наскільки навички, вміння і кар'єрні стратегії людини підходять особисто їй і відповідають викликам зовнішнього світу. Головне – намацати граничні підстави, за якими кар'єрний і особистісний розвиток перестає нас влаштовувати, і прийняти виважені рішення.
https://hrliga.com/