Колега: ворог чи друг?

У тому випадку, коли між учасниками бесіди відсутнє хоч би елементарне прагнення зробити крок один назустріч одному, конфлікт може виникнути абсолютно несподівано і практично на порожньому місці. Тому пам'ятайте про те, що критикувати опонента набагато приємніше і легше, ніж вислуховувати його думку. Прикусіть собі язик, відчувши бажання негайно приступити до резонування і пояснити "безрозсудним", як усе повинно бути насправді. Такт, терпіння і педантичність у питаннях ділового етикету – ось головні чесноти, які потрібно культивувати у собі на службі.
Спробуйте зрозуміти інтереси опонента. Дуже часто власні негативні емоції застилають нам очі, і слова партнера чуються через призму озлобленості й яскраво вираженого небажання з ним погоджуватися. У такому разі прагніть зберігати холоднокровність і спробуйте поставити себе на місце іншої людини.
Може здасться дивним, але ми й самі часом дратуємо людей, з якими спілкуємося. Постежте за собою: можливо, ви любите під час розмови стояти занадто близько до співрозмовника або розвалюватися у кріслі, закинувши ноги на стіл? Можливо, вам звично користуватися зубочисткою, пильно дивлячись колезі в очі або гризти кулькову ручку? Барабанне дріботіння пальцями по столу, як і клацання ними, манірність – до прикладу, коли значущо вимовляються фрази іноземною мовою, теж може налаштувати співрозмовника проти вас. До конфліктів призводить і звичка перебивати колегу (тому що, на ваш погляд, вже й так усе зрозуміло), поплескувати його по плечу, а також фамільярничати, повчати, критикувати та переходити на протекційний тон.
Якщо вас затягнуло у конфлікт, головне в подібній ситуації – вибрати правильний стиль поведінки. Психологи виділяють п'ять типових стратегій – вибирайте до душі, головне – визначитися, що у результаті треба отримати.
Пристосування. У цьому випадку людина змінює свою позицію та прагне згладити протиріччя, навіть у збиток своїм особистим інтересам. Використовується, коли людині набагато важливіше зберегти теплі стосунки з партнером, чим доводити з піною на устах свою правоту.
Компроміс. На чаші терезів з обох боків поставлені однакові за значимістю аргументи. Коли тимчасове рішення усіх влаштовує, а сторонам вигідно придбати хоч щось, чим втратити все.
Співпраця. Ця стратегія використовується, коли сторони активно прагнуть виробити єдине рішення, що задовольняє і тих, і інших. Зазвичай у цьому буває потреба, коли компроміс неможливий, але до загальної згоди прийти потрібно. Це зробити легше, якщо у вас із опонентом тісні й тривалі відносини.
Ігнорування. Подібним прийомом розумно користуватися тоді, коли вимагається зберегти спокій, не "втратити лице", тверезо оцінити усі "за і проти". Керівник цілком може ігнорувати конфлікт, якщо вважає, що підлеглі можуть впоратися з ним самостійно. Корисно не звертати на проблему уваги, якщо її обговорення лише піділлє масла у вогонь, а справі не допоможе.
Суперництво. Під цим мається на увазі відкрита боротьба за свої інтереси, відстоювання своєї позиції. Вона доречна у поведінці начальника, коли він упевнений, наприклад, у тому, що його підлеглі приймають авторитарний стиль управління, що у нього досить повноважень для винесення остаточного і безповоротного вердикту.
Баламут у колективі. Досить часто в трудових колективах зустрічаються люди, які використовують "силовий тиск", щоб спровокувати конфлікт. Їх основні прийоми такі:
збір компрометуючих матеріалів на керівника, щоб надалі використовувати це як міну уповільненої дії;
постійне перебування на роботі із ображеним видом і вічні скарги на те, що бос усіх кривдить і утискує;
використання будь-якої дрібниці як приводу для невдоволення;
зіштовхування лобами колективу та начальника : "Усі ви такі грамотні фахівці, лише він один цього не помічає та не цінує";
вербування невдоволених співробітників для згуртування навколо себе опозиції
Зрозуміло, що з баламутом потрібно щось робити. Спочатку слід визнати існування серед вас призвідника конфліктів. А потім буде найкорисніше не звертати на нього уваги і не піддаватися на провокації. Не дозволяйте йому втягувати вас у серію дрібних робочих сварок, які вам принесуть славу любителя ворожих зіткнень і затягнуть у трясовину всепоглинаючого конфлікту. Якщо ж баламут продовжує спроби притягнути вас на свою сторону, повідомляючи нібито одному йому відому інформацію про вас, пам'ятайте, що гласність – ваш перший захисник. Адже будь-який силовий тиск – це свого роду шантаж. А кращий засіб боротьби з шантажистом – оприлюднити "компромат" самому.
Як відомо, в конфлікті майже ніколи не буває переможців. Ось і подумайте, перш ніж вплутатися у сварку, чи потрібна вам така перемога.
http://digest.subscribe.ru/
Підготувала Олена ТАРАСЕВИЧ