Робота? Ні, спасибі!

Як стверджують фахівці з підбору персоналу, якщо кандидат часто змінює місце роботи, він викликає недовіру і ризикує залишитися без вигідних пропозицій. Так у кого більше шансів на успіх: "патріотів", які трудяться в компанії десятиліття або вічних "job-hoppers", які змінюють роботу, як рукавички?

Сьогодні кар'єра – це вже не поступове сходження службовими сходами в одній організації, а ціла система стратегічних кроків – від посади до посади, від компанії до компанії. Звичайно, вирішальним чинником завжди залишатимуться здобуті на попередніх місцях роботи навички та знання кандидата. Проте, як свідчить практика, часте змінювання місця трудової діяльності зазвичай вказує HR-спеціалістам на незрілість і нестабільність такого кандидата, і що найнеприємніше – на недовіру і незлагідність з новими колегами. При працевлаштуванні виникає і ще одна проблема: переконати майбутнього працедавця, що кандидат звільнився за власним бажанням, а не за рішенням працедавця.

Люди зрілі прагнуть закріплюватися якнайдовше на нагрітих місцях: їх послужний список зазвичай не перевищує чотири-п’ять робочих позицій. Найчастіше в творчому пошуку собі не відмовляє молодь. Але це пояснюється безтурботними студентськими роками, вітром у голові та професійною невизначеністю. А ось якщо "скачки" з місця на місце здійснюються дорослими особами, це кидає тінь сумніву на їхню доброчесність по відношенню до працедавця.

Основні причини, що примушують кар'єристів так часто змінювати місце роботи, – неможливість подальшого розвитку в цій компанії, нереалізованість потенціалу працівника або фінансове незадоволення. Якщо підприємство все ж піклується про своїх співробітників, то воно, звичайно, може зробити низку "стримуючих" заходів: доручення нового проекту, керівництво філією, курси підвищення кваліфікації і т.д. Це дозволить затримати співробітника, якщо він дійсно цінний для організації. Проте в цілі співробітника може не входити подібна "затримка", і він все одно покине компанію.

Як часто варто змінювати роботу, щоб не нарватися на гнів фахівців із підбору персоналу? Однозначної відповіді немає. Усе залежить від сфери діяльності. Так, наприклад, металургійний, нафтогазовий бізнес досить консервативний у цьому питанні – співробітники традиційно зберігають свої робочі місця протягом п’яти-десяти, а то й більше років. Така лояльність пояснюється широкими можливостями для зростання, високою компенсацією і великими витратами на мотиваційні програми, охорону здоров'я. У "рухливішому" медійному, рекламному, туристичному, інтернет-бізнесі цілком допустима, а іноді навіть вітається, часта зміна команди.

Постійне спілкування з людьми призводить до професійного вигорання і, як наслідок, демотивації. Зміна роботи в таких випадках просто потрібна.
Мабуть, найбільше побоювання працедавців через "вітряних" працівників – те, що вони також швидко покинуть і їхню компанію. Оптимальним вважається, якщо в резюме кандидата вказані дві-три компанії зі стажем роботи три-п’ять років у кожній. Хочеться зазначити, що якщо на останньому місці кандидат пропрацював менше півроку, у рекрутера обов'язково виникнуть відповідні запитання. І якщо причини звільнення із попереднього місця роботи влаштують працедавця, шанси на працевлаштування при цьому ніяк не знизяться.

http://www.hrliga.com/
Підготувала Олена ТАРАСЕВИЧ

За матеріалами hitjob.com.ua